Все, гештальт завершений!

Сьогодні, хоч і розумію, що мої повідомлення навряд чи будуть прочитані, але написала всім колегам по навчанню і тренерам коментарі.
До речі,  слово "Гештальт" походить від німецького "Gestalt", що означає "форма", у психології трактується як цілісне завершення форми.
Я завершила свій гештальт! Всім дякую за увагу і надану можливість! До зустрічі!

Навчання закінчилось, але бажання гештальту не відпускало...

Здавалось б, закінчилось навчання, файли у блозі, все готово, але... не могла я ніяк заспокоїтись, поки не зроблю своє портфоліо так, щоб його не соромно було всім показати. Цілий день просиділа сьогодні за дороблюванням на роботі і вдома, лягла спати вже за 23.00, але старалася, поки результат мене цілком не влаштував!
Сумую за навчанням, за групою, але у вересні в робочому процесі будем бачитися!
Не кажу прощавайте, кажу "До зустрічі"!!!

Рефлексія. Модуль № 11.

Ось і пройшов самий останній модуль. Ми отримали контрольний список складових портфоліо, перевірили їх наявність у своїй папці і... почали завершувати роботу над портфоліо.
Спочатку я зайшла на свою вікі-сторінку, заповнила її зміст, завантажила файли портфоліо на Google-диск, копіювала потрібне посилання на файл, переходила на розділ "Діяльність вчителя і учнів", ставила перед потрібним словом курсор, і вставляла посилання. Виділяла потрібну строчку, натискала на "глобус" і вуаля - готове посилання в тексті! Що замучило і одібрала багато часу - це безкінечні вводі капчі після кожного збереження, але зберігати було необхідно, на випадок, якщо пропаде Інтернет.
Емоції полегшення, але мене не все влаштовує в моїй роботі, тому деякі файли я буду трошки переправляти й доповнювати. але я вже знаю, як правильно їх завантажити і поставити на них посилання. Слава Богу, всі файли, що були у папці пішли на посилання!
Відчуття просвітління в голові, незважаючи на довгу важку роботу, нудно зовсім не було, навпаки - інтерес - клац на посилання - і ти перейшов на файл свого проекту! Відчуваю, що отримала нові знання, згадала часи, коли вчилась в університеті, як же мені бракує цих відчуттів! Для мене це навчання було дуже продуктивним.
З усього того, чому я навчався (лася) на цьому тренінгу, на мою думку, найефективнішим для навчання моїх учнів буде вже сам факт того, що я займатиму позицію помічника, фасилітатора, скаффолдера, надам учням можливість вільно працювати за темою їх проектів, але водночас буду допомагати в забезпеченні технічної сторони роботи, наштовхувати на роздуми, підтримувати сумісну діяльність учнів.

Рефлексія. Модуль № 10.

Розглянули приклад фасилітації (що означає супровід, полегшення), нам тренери продемонстрували дуже цікаві презентації вже відомої казки "Попелюшка", потім трохи складнішу презентацію-фасилітацію, а потім взагалі, захоплюючу але важку для моментального сприймання презентацію про фасилітацію в дизайні. Мене захопив момент, як за допомогою всього 3-х фотографій можна побачити цілу історію життя трьох сімей. Також вразило те, що за допомогою однієї-однісенької фотографії дитячої важкої праці фотографу вдалося привернути до цієї проблеми увагу суспільства, і вийшов закон про неприпустимість використання дитячої праці. Ну це так, трошки поза темою, але після цього пішли слайди про порівняння варіантів дизайну з варіантами випічки тортів, і складно було встановити зв'язок між цими двома подіями, але подумавши - встановила. Вразило те, наскільки сильні демонстрації і проекти здатні створити учні, розглядаючи навіть простісенькі питання!!! Через те метод проектів став для мене ще більш привабливим!
Потім створювала буклет для фасилітації, трошки складнувато було уявити, які пояснення треба надавати дітям, щоб не направляти, але м'ягко підштовхувати дітей. отриманий результат мені дуже сподобався! Не знаю, чи правильно зробила фасилітацію, але намагалась по максимуму враховувати поради з електронного підручника.
Також заповнили план впровадження проекту. Начебто він і легкий для заповнення, але вимагає продуманості, як ні крути.
Також вчились працювати з Google-диском, закачувати на нього файли. Мені здається, що організація диску дуже зручна - зліва показується гілка файлів, справа показується журнал всіх дій з файлами і їх статус, а ще дуже зручно, що можна прямо з робочого столу перетягнути файли на гугл-диск і він одразу їх завантажить!
Ну що ж, останній ривок, залишився останній, 11-й модуль. Трошки навіть шкода, що все, навчання закінчується, бо рідко коли потрапиш на таке приємне навчання у таку хорошу групу із грамотними і розуміючими тренерами!
Судомно переглядаю файли в своємо портфоліо, переживаю, думаю, чи всі файли в мене на місці? Чи не загубила нічого?

Рефлексія. Модуль № 9.

Відчуття останнього дня, хоч і субота, але чомусь відчувається як дійсно робочий день.
Ранок почався дуже цікаво, з вправи "Асоціації", яку запропнувала Наталія Антонівна. Ми по колу спочатку називали асоціацію про сусіда зліва, а потім почали казати, що ми не згодні з асоціацією, і називали свою. Мені сказали, що я схожа на лялечку (кокон), а я сказала, що схожа на метелика, настрій піднявся :)
Потім дивились американське відео виступу на конференції про творчий розвиток дитини. Дуже цікаво, але там проглядається американський менталітет, і, на мою думку, щоб в нашій країні впроваджувати творчий розвиток дитини, треба кардинально змінювати систему освіти. Я вчора, коли писала план, і редагувала список Державних стандартів, для прикладу відкрила роботу "Попелюшка",  і дуже здивувалась, наскільки американські стандарти навчання відрізняються від наших, вони логічніші і вільніші, а під свої Державні ледве підігнала свою тему. Запам'яталась фраза виступаючого: "Якщо в лісі впало дерево, а ви про це не знаєте, це не означає, що воно не впало". Господи, як же зараз ця фраза підходить до того, що відбувається на сході України!!!
Стврили 2 документи - самоспрямування в навчанні, також створили форму для журналу самоконтролю. Для підтримки учнів і допомоги їм в досягненні "зони найближчого розвитку" (за Л.С. Виготським) пропонується використовувати влучний, на мою думку, термін - scaffolding, що дослівно перекладається не як я думала, фундамент, а саме підпорка, підтримка. Це як на готовому фундаменті безових знань, ставляться основні направляючі підпорки (підтримка вчителя в організації дітьми процесу дослідження), а форма будинку, тобто знання дітей можуть бути різними, в залежності від їх індивідуальних особливостей і когнітивних складових інтелекту.
Для скаффолдінгу дітей створили інструмент - інструкцію для використання дітьми комп'ютера. Пам'ятаючи про цей термін можна створювати власні інструкції, але пам'ятати, що вони є супроводом, підпоркою, а не направляючою, не такою що геть змінює напрям дослідження.
Дуже цікаво, дивуюсь, чому не поставили цей модуль для вивчення на більш ранній, але краще пізно ніж ніколи :)

Рефлексія. Модуль № 8.

Цей модуль ми почали теж цікаво, в нас намічалась робота в парах для педради по аналізу учнівської роботи. Ірина Сергіївна з посмішкою сказала, що придумала, як розподилити нас по парам, стали, ну, думаю, зараз якесь ТААААКЕ завдання буде, а вона сказала: "я помітила закономірність у вашому взутті, у вас спортивне взуття, у вас балєтки, а у вас босоніжки, так що запрошуйте свою пару в гості до ком'ютера". Мені випало працювати в парі з Наталією Миколаївною Соловйовою :) Ми аж обійнялись на радощах, все-таки оскільки поруч сидимо і працюємо, більш-менш вже знаємо тему одна одної. Радились по учнівським презентаціям за схемою 3-2-1, мені Наталія Миколаївна запропонувала підібрати яскраві цікаві картиночки і оздобити презентацію. Ще думаю, як це зробити.
Як назло, вимкнули світло, аж перелякалась - чи надовго, і чи не пропала в колег інформація? На щастя, світла не було десь хвилин 40, чаю не вийшло випити, зате вдалось перекусити :) Потім, як дали світло, знайомились з формою оцінювання, і нарешті приступили до тієї частини роботи, що викликала в мене найбільше хвилювання - до плану роботи. Вирішили трохи пересидіти по часу, але дописати план роботи остаточно.
Відчуваю, що зроблений величезний шмат роботи, залишилось тільки йому придати форму.

Рефлексія. Модуль № 7.

День почався з сонячної теплої погоди, нарешті в перший раз за тиждень надягла спідницю, ура! Йшла на заняття вдихнувши повні груди повітря і очікуючи знову купу теорії, котра вже слово честі, не влазить в мою голову, я ще попередні знання в неї не вклала!

Але мої очікування не справдились, і це чудово! Ми дуже цікаво привітались – нам роздали листочки з назвою професії, мені потрапила професія «радист». Я спочатку не зрозуміла, подумала що неправильно написане слово «радість». От вам і індивідуальність людського сприйняття! Добре що оптимістичного J

Потім почалися самі цукерочки і те що я люблю: нам узагальнили інформацію, і пояснили, якої саме моделі «Боїнг» від нас вимагається J Виявилось, що свій проект ми представляємо у вигляді: буклету Office Publisher, презентації  Power Point, блогу, Wiki-статті. Мені чесно кажучи хочеться блог, але взялась поки що за презентацію,  і маю сказати, вийшло! Розглядати учнівські роботи було дуже цікаво, теми їх були дуже прості й неочікувані, я побачила їхню хоч і простоту на перший погляд, але дійсну логічність і надання можливості учням самовиразитися. Тільки зараз я зрозуміла, наскільки цінними є ці курси! В голові таке просвітлення прийшло і розуміння, ну нарешті!

Нас відірвали від цієї цукерочки - презентації, і сказали, що рухаємось далі. Ну так не хотілось відриватись, але ж часу обмаль L Нам Ірина Сергіївна роздала листочки, взяла, а там написано «корова». Почала сміятись, бо зрозуміла що зараз будемо грати в зоопарк. І точно, мені випало працювати в парі на педраді за темою «Співпраця учнів в групах» з моєю сусідонькою Соловйовою Наталією Миколаївною. Оскільки ми обидві гуманітарного спрямування, то не змовляючись одразу обрали ефективну співпрацю в команді J Вийшло дуже легко врахувати основні вимоги до розвитку учнів і психологію. Всі дуже гарно виступили, одразу видно фахівців своєї нелегкої вчительської справи!

Переживаю зараз тільки за одне: чи вистачить часу зробити проект повністю? Бо я тільки й встигаю, що писати рефлексії :(

Рефлексія. Модуль № 6.

Модуль 6 пройшов на диво легко, хоч він і був в другій половині дня, а я по своїм біоритмам є «голуб», але з ухилом на жайворонка. Я аж оживилась, в нас знову була педрада, ми вишикувались, розрахувались на один-два-три, і сіли втрьох за один комп’ютер. Нашій групі з Наталією Антонівною і Валентиною Павлівною дісталось перше питання «Які загрози та ризики становить Інтернет для учнів? Згрупуйте проблеми. Запропонуйте можливі шляхи вирішення проблем». Оскільки я за фахом психолог, я відчула себе у цій темі як риба у воді, і накатала цілих пів статті J І виступила перед колегами із задоволенням.

Також ми дізнались про необхідність отримання батьківського дозволу на розміщення роботи їх дитини в мережі Інтернет.

І почалось саме цікаве: я нарешті познайомилась з Google диском, дізналась, як до нього заходити і яким чином створювати опитувальники. Вийшло дуже легко, так як система створення опитувальників є логічною і доступною будь-кому.  Сподобалось, що шаблон в мене під мою тему «Принци з Марсу, принцеси з Венери» (риба у воді – символ підсвідомого сприймання світу, а голубий і червоний кольори рибок відповідно символізують хлопчиків і дівчаток). А в Наталії Миколаївни шаблон…ммм…квітки сакури, собі я б теж його взяла, так тема ж не зовсім відповідає J

Після опитувальника ознайомилась з матеріалом про співпрацю в Інтернеті. Хочу сказати, що саме співпраця в Інтернеті  зараз на превеликий жаль, дана не кожній людині, в наш час розвелось дуже багато інтернет-троллів, котрі полюбляють викликати своїми негативними і образливими висловами у людей негативні емоції, і таким чином живляться їх енергією. Діти ще не ставляться критично до їх висловлювань, бачать інтернет-світ саме в такому руслі, і вважають його за норму. Тому чим раніше почати вчити дитину співпрацювати з іншими учасниками онлайн-життя, ставитися критично до отримуваної інформації, конструктивно сприймати критику, вміти себе захистити від негативних висловлювань і «троллізму»,тим більше шансів що в нас буде дійсно цивілізоване інтернет-суспільство, котре буде нам в основному на користь.

і, само собою, продовжується робота по заповненню плану вивчення теми. Вже починаю розуміти, що дійсно є у заповненому мною зайвим, а що потрібним, на що треба звернути увагу, як зробити план логічним, структурованим, використовуючи ключові теорії, терміни й слова.

На душі наче трохи легше, «Боїнг» я ще не зібрала, але ракетка з конструктора «Лего» вже починає получатися J

Рефлексія. Модуль № 5.

Є позитивна новина – в мене більш-менш почала вимальовуватися моя тема, почала начебто трохи краще розуміти, що до чого. Мій стан зараз схожий на те, наче в кімнаті маленькій дитині приперли величезний конструктор «Лего», до котрого забули дати початкову інструкцію, заперли дитину в кімнаті, сунули купу купезну деталей і сказали – склади мені літака, і щоб літак цей був Боїнгом! J Наче вже й знаєш як стулити де тальки докупи, але до Боїнга ще далеко, получиться максимум іграшковий простий літачок. Я не можу дочекатися моменту, коли нарешті всі потрібні файли будуть у папочках і нарешті сформуються в один цілісний проект!

А сьогодні в нас була цікава робота в парах (я сама по собі хоч і полюбляю одиночну роботу, але тут дуже цікаво).

Також ми обговорювали презентації, спосіб поділу на групи також був цікавий, схожий на спосіб поділу про загадки та відгадки, але на цей раз уривки з українських народних пісень  розділені на дві частини, і треба було знайти «свою» частину. І ось, співпадіння, я працювала разом з Любов’ю Миколаївною, а в минулий раз в 3-му модулі ми як раз робили нариси для її та моєї теми. Ми оговорили її презентацію за способом «3 запитання – 2 похвали – 1 пропозиція», маю сказати, що її тема про визволення Києва є дуже цікавою, я наполягала на ще більшому конкретизуванні теми, зійшлися з нею на тому, щоб взяти маленький відрізок часу. Мені дуже сподобалась грамотно складена проста таблиця про оцінювання учнями  власних досягнень по дослідженню історичних подій, і те, як Любов Миколаївна вже подумала, які методи дослідження можна було б запропонувати учням як на вибір, причому перелік методів є цікавим – графіко-картологічна реконструкція шляху визволення Києва, малюнки учнів на дану тематику, створення власного міні-музею із записами та деякими речами очевидців, фотографій, газетних вирізок, записів бесід з ветеранами тощо.

Потім ми за допомогою жеребкування (складання пазла-брошурки) розділилися на 3 групи , я потрапила в групу з Ларисою Миколаївною і Анною Вікторівною.  Нам дісталося запитання про те, що якщо учні самостійно планують свої дії в проектах, визначають напрямки своїх досліджень, то як я маю пересвідчитись, що вони отримують при цьому передбачені програмою знання та вміння? в цілому учасники груп дуже гарно і конструктивно запропонували свої вдповіді на запитання і, подивившись на сайті http://wiki.iteach.com.ua/ загальні результати педради модулю 5 відчула, що в мене в голові вже дійсно проясняється, якось краще вимальовується перед очима план контролю за роботою учнів з мінімальним суб’єктивним втручанням у процес їх творчості. О, вже спокійніше!

Цікаво також було дізнатися  про авторське право, отримати конкретну інструкцію, як його можна представити дітям, бо у такому засиллі інтернет-інформації просто не встигаєш і стомлюєшься спостерігати за дотриманням авторського права. Не раз стикалась з висловом «Раз інформація в Інтернеті, значить вона моя теж!», тут все залежить від відчуття совісті окремої людини. а буває, що людина банально не володіє цим поняттям. Ознайомилась з листом дозволу, та формою критичного оцінювання веб-сайтів, котрий незважаючи на свою простоту виявився дійсно цілком інформативним і при грамотному використанні може стати для дитини просто автоматичним. Також навчилась тому, як показати і привчати дітей вести список використовуваних для роботи джерел, що чудово – тепер зберігатимуться посилання на те, де була взята та чи інша картинка, той чи інший текст. Воно зручне ще тим, що при необхідності можна буде відновити потрібний сайт завдяки збереженому списку джерел.

І само собою, велася робота з планом вивчення теми, він заповнювався на протязі модулю, відчуваю, що все вже не так страшно, що цілком можливо потихеньку і грамотно заповнювати план, паралельно роблячи велику роботу по засвоєнню матеріалу модулів і роботі на сайті Wiki.

Рефлексія. Модуль № 4.

Дуже цікаво було дізнатися про формуюче оцінювання. Як виявляється, вчителі використовують дані з такого оцінювання для того, щоб коригувати своє викладання та забезпечувати правильне виконання учнями проектних завдань. Також визначали форми і методи оцінювання. Створили організаційну діаграму для оцінювання навчальних потреб учнів. Також з інтересом працювала над створенням презентації, завдяки якій треба донести до учнів саму ідею проекту, показати її з цікавого боку.

По відчуттям – наче приходить спокій від того, що папка нарешті поповнюється, і в голові потихеньку прояснюється.
Чому так мало написано? Настрій трохи не той, але головне -знання! Сподіваюсь, наступний модуль буде плодотворнішим у своїй творчості!

Рефлексія. Модуль № 3.

Зранку ми з модераторами пограли в гру «Дзеркало» на котрій уявили собі, що ми фарбуємось, так смішно було, і настрій, відповідно, покращився!

Наче з’являється трохи більше впевненості, але все ще багато чого залишається незрозумілим.

В нас була робота в парах, котрі утворилися після жеребкування (загадка-відгадка) і ми з Любов’ю Миколаївною разом обговорили наші теми, визначили загальні ідеї, зробили невеличкі нариси для її реалізації. Розглянули форму оцінювання стандартів та сформульованих навчальних цілей. Також детально розглянули ключові (глобальні, загальні), тематичні (вузькіше спрямовані, безпосередньо пов’язані з проектом) і змістові (ті, що безпосередньо стосуються певної сторони проекту) запитання, складали запитання для власної теми проекту.

Цікаво було дізнатися про навчально-дослідницьку і проектну діяльність учнів. На основі таксономії Б. Блума сформулювали завдання для проекту учнів. Ознайомилися з використанням електронних таблиць і текстового редактора для дослідження суспільної думки, навчилася будувати графіки.

Так, відчуваю, наче малесенькими кроками просуваюся вперед.

Рефлексія. Модуль № 2.

Ось ми й закінчили перший модуль і розумію. що труднощі... лише починаються, але й в той же час починає задовольнятися моя нетерплячка: нарешті ми добираємось до суті самого навчання.
Ознайомились в електронному підручнику "Навчання для майбутнього" вже з 2-м модулем, ось тут вже конкректно пішла практика. Дуже цікаво було дізнатися про таксономію за теорією Блума, котра, незважаючи на свою простоту, є дуже яскравою і влучною. А саме: Бенджамін Блум в 1965 році виділив 6 рівнів розвитку мислення:

1. Знання;
2. Розуміння;
3. Використання;
4. Аналіз;
5. Синтез;
6. Оцінювання фактів і відомостей;
7. Їх застосування в реальному житті.

На основі даної таксономії, на мій погляд, вже можна будувати ефективну методику навчання і розвитку дитини. На жаль, в 21-му сторіччі в українській системі освіти часто не дотримуються елементи складових цих рівнів розвитку мислення, в основному такі як: вміння висувати гіпотезу, вміння ефективно демонструвати знання, вміння конструктивно сприймати критику тощо.
Також цікаво було дізнатися, що навчальний проект - це 5 "П":

• проблема;
• планування;
• пошук інформації;
• продукт;
• представлення результату.

Результатом 5-и "П" є портфоліо - спеціальна реальна або віртуальна  папка, в якій зібрані всі робочі матеріали, котрі можуть представляти собою професійно-особистісний потрет її власника.
Також ми ознайомились з перевагами методу навчальних проектів, завдяки яким є можливим не просто навчати дитину, а навчити її вчитися - самостійно і ефективно, бути весь час у творчому пошуку чогось нового.
Почала розглядати приклади портфоліо, особливо зацікавила творча переробка казки "Попелюшка", але все одно в голові все ще не ясно, тому вчепилась у наданий шаблон навчального плану як у рятівний круг. Спробувала поекспериментувати з своєю темою, зробила нариси на листочку - це ми тренувались робити буклет, потім відкрили Microsoft Office Publisher і поекспериментували з буклетом. Правда, воно цікаво, але мене зараз не відпускають сумніви: як я зараз можу визначити, для кого і що писати в буклеті, якщо в мене ще немає чітко визначеної теми проекту? Для батьків, вчителів чи дітей? Відчуття, що в голові тирса, припорошена голками, отже не все так погано :) Навскидку нарис є - про спілкування хлопчиків і дівчат з ухилом у гендерну психологію. Ось дочекаюсь третього модулю, там побачу...

Рефлексія. Модуль № 1.

Хотілося б описати своє враження від початку навчання на курсах Інтел. В цілому я досить непогано володію комп'ютером, на рівні впевненого користувача, іноді, коли виникає потреба - навіть й на рівні комп'ютерщика, але з допомогою інтернету. Спочатку думала, що курси Інтел - це спеціальне навчання для оволодіння навичками елементарного користування комп'ютером, мені навіть казали "Ви в нас комп'ютерно грамотна баришня, тому в принципі воно вам й не дуже треба". Однак, коли я порозпитувала тих, хто вчився на курсах навесні 2014 року, зрозуміла що це не зовсім те, що я думаю. А коли зайшла до директора і дізналась, що "мене без мене одружили", тобто записали на курси Intel, побачила, що Ірина Сергіївна ТАК посміхається, і поставили перед фактом - зрозуміла, що це доля, і я їх не уникну :)
Перед курсами розпитала, яку тему можна для себе обрати, як на городі вибирала полуницю - в голові визріла ціла тема проекту і навіть деякі вправи, але трошки страшнувато - чи дійсно я впораюся, чи получиться в мене втілити цей проект в життя? Чи дійсно виийде з ним попрацювати саме так, як я зрозуміла суть програми Інтел?
Я здогадувалася, що спочатку буде знайомство з самою програмою, тому почувалася дещо розслаблено, по правді кажучи особисто для мене дане знайомство можна було б провести всього за півгодинки. Єдине упущення в мене було - я не знала, що окрім аккаунта Google, треба було створити й свій блог, а коли прийшов час, виявилось, що вн не створюється, так як інші учасники курсів вже створили ці блоги з одного IP, і, ймовірно, служба Google заблокувала таку можливість. Довелося дзвонити своїй чудовій  подрузі Аліні, з якою всі 5 років навчання просиділи в університеті за одною партою, висмикувати її з теплої постілі і зі сльозами і трагізмом в голосі (що вона там встигла за ці 2 секунди подумати - не знаю, але напевно трохи налякалася:)) просити створити для мене блог. Блог не хотів створюватися, і на 7-й раз після абракадабри вона знову набрала доменне ім'я, котре набирали в 1-й раз - і диво - блог створився!
Загалом, навчання по першому модулю в мене пройшло дуже приємно, зі мною зараз сидить чудовий педагог і письменниця Соловйова Наталія Миколаївна, разом з нею робота йде набагато швидше і веселіше.
Хочу нагадати сама собі, і розповісти вам, чому я навчилася під час 1-го модулю:

1. Ознайомилася з самим поняттям та суттю програми Intel: Навчання для майбутнього - в двох словах - дані курси дозволяють кожному представнику педагогічної професії грамотно і ефективно використовувати інформаційні технології у сучасній системі навчання.
2. Навчилась створювати сторінку в wiki.iteach.com.ua
3. Познайомилась з електронним підручником  програми Intel: Навчання для майбутнього. Приємно вразило, що є Е-довідник, котрий дозволяє початківцю-користувачу самостійно дізнати, як виконати ту чи іншу дію.
4. Вперше створила свій власний блог. Раніше я не створювала блоги, бо вважала це втратою часу, але зараз зрозуміла, що їх можна створювати й в навчальних цілях, які неститимуть користь для інтернет-користувачів.

На зараз основна емоція: нерозуміння, для чого все це потрібно, але логічна структура заняття вже починає подобатись.