Рефлексія. Модуль № 5.

Є позитивна новина – в мене більш-менш почала вимальовуватися моя тема, почала начебто трохи краще розуміти, що до чого. Мій стан зараз схожий на те, наче в кімнаті маленькій дитині приперли величезний конструктор «Лего», до котрого забули дати початкову інструкцію, заперли дитину в кімнаті, сунули купу купезну деталей і сказали – склади мені літака, і щоб літак цей був Боїнгом! J Наче вже й знаєш як стулити де тальки докупи, але до Боїнга ще далеко, получиться максимум іграшковий простий літачок. Я не можу дочекатися моменту, коли нарешті всі потрібні файли будуть у папочках і нарешті сформуються в один цілісний проект!

А сьогодні в нас була цікава робота в парах (я сама по собі хоч і полюбляю одиночну роботу, але тут дуже цікаво).

Також ми обговорювали презентації, спосіб поділу на групи також був цікавий, схожий на спосіб поділу про загадки та відгадки, але на цей раз уривки з українських народних пісень  розділені на дві частини, і треба було знайти «свою» частину. І ось, співпадіння, я працювала разом з Любов’ю Миколаївною, а в минулий раз в 3-му модулі ми як раз робили нариси для її та моєї теми. Ми оговорили її презентацію за способом «3 запитання – 2 похвали – 1 пропозиція», маю сказати, що її тема про визволення Києва є дуже цікавою, я наполягала на ще більшому конкретизуванні теми, зійшлися з нею на тому, щоб взяти маленький відрізок часу. Мені дуже сподобалась грамотно складена проста таблиця про оцінювання учнями  власних досягнень по дослідженню історичних подій, і те, як Любов Миколаївна вже подумала, які методи дослідження можна було б запропонувати учням як на вибір, причому перелік методів є цікавим – графіко-картологічна реконструкція шляху визволення Києва, малюнки учнів на дану тематику, створення власного міні-музею із записами та деякими речами очевидців, фотографій, газетних вирізок, записів бесід з ветеранами тощо.

Потім ми за допомогою жеребкування (складання пазла-брошурки) розділилися на 3 групи , я потрапила в групу з Ларисою Миколаївною і Анною Вікторівною.  Нам дісталося запитання про те, що якщо учні самостійно планують свої дії в проектах, визначають напрямки своїх досліджень, то як я маю пересвідчитись, що вони отримують при цьому передбачені програмою знання та вміння? в цілому учасники груп дуже гарно і конструктивно запропонували свої вдповіді на запитання і, подивившись на сайті http://wiki.iteach.com.ua/ загальні результати педради модулю 5 відчула, що в мене в голові вже дійсно проясняється, якось краще вимальовується перед очима план контролю за роботою учнів з мінімальним суб’єктивним втручанням у процес їх творчості. О, вже спокійніше!

Цікаво також було дізнатися  про авторське право, отримати конкретну інструкцію, як його можна представити дітям, бо у такому засиллі інтернет-інформації просто не встигаєш і стомлюєшься спостерігати за дотриманням авторського права. Не раз стикалась з висловом «Раз інформація в Інтернеті, значить вона моя теж!», тут все залежить від відчуття совісті окремої людини. а буває, що людина банально не володіє цим поняттям. Ознайомилась з листом дозволу, та формою критичного оцінювання веб-сайтів, котрий незважаючи на свою простоту виявився дійсно цілком інформативним і при грамотному використанні може стати для дитини просто автоматичним. Також навчилась тому, як показати і привчати дітей вести список використовуваних для роботи джерел, що чудово – тепер зберігатимуться посилання на те, де була взята та чи інша картинка, той чи інший текст. Воно зручне ще тим, що при необхідності можна буде відновити потрібний сайт завдяки збереженому списку джерел.

І само собою, велася робота з планом вивчення теми, він заповнювався на протязі модулю, відчуваю, що все вже не так страшно, що цілком можливо потихеньку і грамотно заповнювати план, паралельно роблячи велику роботу по засвоєнню матеріалу модулів і роботі на сайті Wiki.